Кардинальні зміни в усіх сферах суспільства на початку ХХІ ст. детермінують необхідність докорінних змін, реформування вищої школи на засадах демократизації, гуманізації та гуманітаризації, національної спрямованості освіти й виховання, досягнення якісно нового рівня у вивченні базових навчальних дисциплін, які забезпечують соціокультурне становлення майбутнього спеціаліста. Особливою ознакою дозвілля є створення умов для спілкування з тими цінностями, що викликають особистий духовно мотивований інтерес. У результаті соціально-культурної активності особистості стає можливим створення, поширення та засвоєння культурних цінностей, що передбачає наповнення вільного часу змістом, який особливо сприяє формуванню духовності, національної свідомості, загальнолюдських якостей та творчих здібностей. Реальним є розширення соціального досвіду та набуття нових навичок у різних сферах життєдіяльності. Важливу роль у цьому процесі відіграє особистість культорганізатора, його обізнаність з культурним надбанням народу, особиста культура, сформованість практичних загально педагогічних і спеціальних вмінь.

Отримані загальні та спеціальні знання повинні відбиватися у практичних вміннях, тому що саме дозвіллєва сфера вимагає від культуролога творчого підходу до розв’язання навчально-виховних завдань та організації змістовного культурного відпочинку.